buktour.icu

Бруківка на дорогах Чернівців з’явилася 200 років тому

Головна / Чернівці / Нариси / Бруківка на дорогах Чернівців з’явилася 200 років тому

Джерело: Від і До - Погляд

У середині ХІХ ст. у місті з’явилась перша бруківка, а через століття – перші асфальтовані вулиці

Сучасним чернівчанам мало не щодня доводиться їздити брукованими дорогами міста. Головна та чимало прилеглих до неї вулиць вимощені брущаткою ще за австрійських часів. Покриття, хоч і вимагає ремонту та заміни, проте і досі витримує навантаження, на які не розраховували навіть його розробники. Адже у ХІХ столітті засоби пересування були значно легшими, а їхній потік був менш інтенсивним.

До позаминулого століття чернівецькі дороги не мали покриття і навіть каналізації. Крім того, що у дощову погоду шляхи ставали непрохідними, мешканці міста постійно страждали від так званого «Єврейського рову» (також його звали «Водяним ровом», або просто «Потоком»). Вода, що збиралася на шляхах через дощ, виривала глибокі рівчаки та текла потоком через стару частину міста, несучи балки, дошки, будівельне сміття та навіть бочки. Зазвичай такий потік починався на площі Святої Трійці (нині – вул. Б. Хмельницького) і сунув через Фонтанну площу до Турецької криниці. Таке природне явище створювало стільки проблем, що на Фонтанній площі навіть збудували міст. Згодом вулиці почали засипати гравієм, та це не рятувало від вищезазначених катаклізмів.

Перша бруківка – на Центральній площі

Нарешті 1825 року міська влада прийняла рішення вимостити частину доріг брущаткою. Першим об’єктом для цього обрали площу Ринок (нинішня Центральна площа). Проте все виявилося не так оптимістично – процес затягнувся на довгі роки. Повністю забрукували вулицю аж 1840 року. Проте із часом її замінювали кілька разів. Останній раз камінь міняли протягом 1905 – 1909 років. Річ у тому, що востаннє комісія не прийняла роботи Кісебесерського акціонерного товариства з Будапешту через низку недоліків. Брущатка була частково пошкоджена та розбита. Деяка погано відшліфована.

Проте вимощення Центральної площі дало поштовх для заміни гравійного покриття на бруковане у старій частині міста. Міська влада забрукувала вулиці Головну, Університетську, Руську, а також майже усі чернівецькі площі. Попри те, що цей процес був дуже тривалим. Скажімо, Театральну брукували 12 років – з 1904 по 1916.

Незважаючи на тривалість процесу забудови міста, Буковина вже в середині п’ятдесятих років ХІХ ст. досягла більшого прогресу, аніж Галичина. Причина полягала в тому, що в ті часи до роботи активно долучалися місцеві громади. А робити власними зусиллями свої дороги легше було на більш густозаселених, проте менших за розмірами, територіях.

До початку Другої світової якість буковинських доріг (і чернівецьких зокрема) була на європейському рівні. Враховуючи, що Чернівці були торговим містом, сюди приїжджали бізнесмени з Італії, Німеччини, Польщі та Австрії. Усі вони зазвичай були приємно здивовані покриттям наших шляхів.

hist-02-03Вигляд бруківки на Центральній площі з роками не змінився (на фото Центральна площа 1966 та 2013 років)

У радянські часи асфальт був не кращим за сучасний

Чернівці відбудовували і за часів панування тут Румунії. Із новою владою з’явилося і нове дорожнє покриття. 1936 року примарія Чернівців розпочала асфальтувати Соборну площу. Загалом планували вкрити чотири з половиною квадратні кілометри, витративши на це 1 млн. лей. Проте вдалося впоратися лише із західною частиною площі.

Масово асфальтувати чернівецькі дороги почали вже в радянські часи. У 50-х роках минулого століття дороги стали однією з найболючіших проблем міста. Старе покриття, розбите війною, вимагало капітального ремонту. Аби впоратися із такою великою кількістю роботи, вулиці розподілили на основні та другорядні.

Першочерговими вулицями назвали Б. Хмельницького, Л. Українки, 28 Червня, Котляревського, Боженка (нині Шкільна) та інші. Другорядними стали Хотинська, Руська, Шевченка, Леніна (нині Головна), Університетська, Заньковецької, Франка та Доброго.

Попри колишню славу наших доріг, навіть у п’ятдесяті роки ХХ століття залишалися гравійними вулиці: Руська, Гастелло, Тобілевича, Кобилиці, Воробкевича, Буковинська, Маяковського та Садова. А Українська та Київська були щебеневими.

Ремонтувати усі вищезазначені вулиці повинна була дорожно-мостова контора Чернівецького міськкомунгоспу своїми силами та за власні кошти. Та згодом влада все ж вирішила не залишати комунальне підприємство сам-на-сам із дорогами та, як і за австрійських часів, залучила до роботи мешканців та громади міста. Підприємства, навчальні заклади та інші установи ремонтували дороги, прилеглі до їхніх територій, за власні кошти та використовуючи власний транспорт. Усі роботи виконували під наглядом спеціалістів та приймала їх технічна комісія. Таким чином вкрили Дубинську, Кармелюка та Чапаєва. Проте першими заасфальтованими вулицями стали Сторожинецька, проспект Сталіна (нині частина Головної), Канівська, Руська та Червоноармійська.

Сучасна бруківка не витримає і 20 років

Незважаючи на те, що вже до кінця п’ятої декади минулого століття у Чернівцях працювали два асфальтні заводи, якість доріг була не ліпшою. Працівники тоді були некваліфікованими, а асфальт – низькоякісним. Через це покриття часто виходило з ладу та вимагало перманентного ремонту.

- Річ у тім, що європейські країни давно відмовилися від асфальту та роблять свої дороги бетонними. У Німеччині такі шляхи пережили війну та не вимагали відновлення. Натомість, у Радянському Союзі надавали перевагу асфальту, - розповідає історик Ігор Буркут. – Попри те, що в СРСР виготовляли велику кількість цементу, його використовували для злітно-посадкових смуг аеродромів, гідроелектростанцій, греблі та ракетних шахт. На дороги бетону не залишалося…

Отже, асфальтне покриття залишається ахіллесовою п’ятою для Чернівців і сьогодні. Чого не скажеш про бруківку, що добре збереглася за більш як сто років.

- Тодішнє каміння виготовляли з граніту. Як бачите, воно стоїть і досі. Звісно, місцями вже розсипається, проте високі навантаження і сьогодні, - розповідає головний інженер міскШЕПу Павло Олоєр. – Від австрійських часів її жодного разу не замінювали. Нам навіть доводилося спеціально підбирати плитку, що візуально було схожою на австрійське каміння.

Нинішня плитка є штучною та стільки часу не витримає. Ба більше, у Чернівцях майже не залишилося вулиць із сучасною брущаткою, котрі обійшлися без жодного ремонту за кілька років експлуатації.

- Нинішнє каміння роблять із суміші. Крім граніту, туди додають пісок, щебінь та інші матеріали. Найбільше її руйнують сіль та зимова погода. Процеси замерзання та відтанення негативно впливають на термін служби, - розповідає директор будівельної фірми Ярослав Андроник. - Проте якісна плитка повинна вистояти 20 років без ремонту.

На жаль, у Чернівцях, нове каміння не витримує і кілька років.

Олександр ЮХИМЕЦЬ

Ми в соцмережах

cv Гід
chernivtsi

Чернівці інфо

buktour